Це знов вона. Розплющила в прозорім небі сині очі та дивиться на нас із висоти. На те, як прилітають ластівки, як міряють дорогу в небесах розлогими крилами бузьки та лелеки. Під теплим поглядом її струмки прозорі скидають шати льодянії й починають бігти..Кудись, кудись, вперед, шепочучи щось змерзлому камінню на бережках. Під яснооким поглядом весни вкриваються сади цвітінням наче піною, схиляючи додолу обважніле віття, вкрите ніжно-рожевими квітками. Стрункі черешні сміються їй назустріч та гомонять тихеньким гулом ще трохи сонних бджіл, що спотикаються у піні квіту. Її ласкавий погляд схожий на дотик вербових котиків, таких пухнастих та сором'язливих. Весна у всьому - в небі й на землі. В тобі та й у мені - весна.
